Золоті сторінки історії школи

Ми чуємо очима... Всі звуки бачим ми. Ми будемо щасливими На зло лихій годині! І впевнено крокуємо Крізь нетрі тишини...

   На протязі багатьох століть, починаючи з ХІ ст., Закарпаття знаходилось під гнітом багатьох завойовників. Політика завойовників була спрямована на поступову денаціоналізацію закарпатських українців-русинів. Культурний та освітній рівень місцевого населення Закарпаття був дуже низький. У 1904 р. за угорськими статистичними даними 70,6 % населення Закарпаття не вміло ні писати, ні читати.    Буржуазне суспільство Австро-Угорської імперії, до складу якої входило Закарпаття, на початку ХХ ст. не рахувалось з глухонімими людьми. Всі вони були приречені на голодне існування, безробіття і тотальну неграмотність. Вічна нужда, праця по наймах, часті хвороби – все це сприяло жебрацтву, а іноді й злодійству.    Особливо важким було становище дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку. В цей період в області нараховувалось біля 400 глухих дітей, які підлягали навчанню в школі, але такого спеціального закладу для глухих на Закарпатті не було, в той час як в Угорщині вже нараховувалось 14 таких шкіл. Початок історії розвитку школи-інтернату для глухонімих в місті Ужгороді закладено в розпорядженні Угорського королівського міністерства релігії і освіти від 1901р. за № 40144, в якому йшлося про те, щоб в королівських управліннях шкільного нагляду і духовних закладах краю викладачами приймалися міри для навчання глухонімих дітей. Починаючи з 1902р., Міністерство релігії і освіти Угорщини вело переписку про організацію школи для глухонімих в м. Ужгороді. Враховуючи такі обставини, інспектори шкіл Гідоші Шандор та Бенке Йожеф підняли питання перед органами Міністерства про те, щоб у цьому місті відкрити школу-інтернат для глухих дітей. У свою чергу, головний управитель королівського шкільного нагляду заручився підтримкою в цій справі головного намісника області Терек Йожефа, котрий направив лист (03.09.1903р.) меру міста Фініціцкі Мігалю з проханням виділити приміщення у військових казармах ім. Ференца Йожефа, котрі вже рік як пустують, для створення школи глухих.1 грудня 1903 р. начальник відділу медичної педагогіки, за дорученням міністра,    побував в м.Ужгороді, де  вів    переговори     з      високопоставленими особами з питань відкриття школи. Результатом цих переговорів було послання намісника області в 1903р. № 3409 меру міста М.Фінціцкі: „Із взаєморозумінням і доброзичливістю, а також зваживши культурні і моральні сторони цього питання, створення вищезгаданої школи і її функціювання з допомогою державних. Зацікавлених в тому закладах і громадськості, є можливим...” і далі „функціювання викладацького складу, пристосування приміщень, переобладнання і ремонт бере на себе..., а з допомогою громадських пожертвувань забезпечить всіма необхідними засобами для навчання і утримання”. Тричі, на протязі 1904р, рада представників обговорювала це питання, але одноголосного рішення не було.    І лише 01.07.1904р. на прохання головного королівського наглядача Ш.Хідоші Рада остаточно вирішила виділити школі глухих частину казарми.    Ужгородський район вирішив надавати щорічну допомогу інтернату на суму 1000 крон. Ця основа сприяла створенню школи. Опікували її в цей час жіноча Рада і патронажна Рада (Червоний хрест) м. Ужгорода, що складалися з високопоставлених осіб.    Перший навчальний рік почався у вересні 1904р. з 13 учнями. Навчання в школі було доступне, в основному, дітям з заможних сімей. За утримання дитини в школі-інтернаті щорічно платили 405 крон, але були також і діти бідняків, які знаходились на повному державному утриманні. В інтернат приймали глухих дітей з 5 районів Закарпаття.    Кадри для школи присилалися з Будапешта. Вимоги до викладачів були суворі: бути хорошим спеціалістом та проживати в самому місті. Метою учбового закладу для глухонімих було, як свідчить „Річний звіт м. кор. державного заведення для глухонемих в Унгваре” Івана Вереша (1942р.): „...вести і направляти глухонемых  детей въ религийно-моральному дусі і виховувати их въ любви до отчизны, ихъ телесну и духовну силу укріпляти, зручность розвивати, чтобы такь сталися способными до присвоення голосной беседы и поразуменя писаня, черезъ что потомъ ихъ научити на те загальне ведомости, на котре въ житю потребу будуть мати…”(мовою оригіналу). Тобто, з 15 річного віку, протягом 3-4 років, діти вже оволодівали професіями при школі: хлопці – лозоплетінням, дівчата – швейною справою.    Інтернат був розподілений на 8 класів, учительську, приміщення   для образотворчої діяльності,       денні      спальні,    приміщення для наглядачів (вихователів), приміщення для дівчат і окремо для хлопчиків та квартиру директора. В       дворі   знаходився   зал     для фізкультури, їдальня, ізолятор, кухня, приміщення для техпрацівників.    У 1905-1906н.р. відкривається другий клас. Кількість учнів збільшилась до 21. У 1906-1907н.р. – третій клас, а в 1907-1908н.р. – четвертий. Кількість дітей вже становила 40.     Спілкою глухих було відраховано для школи 300 крон. Король Австро-Угорської монархії виділив 1000 крон. Банклін (директор хімічного заводу в с. Перечин) на протязі 5 років давав 100 крон. Інші кошти надходили за рахунок Міністерства освіти, яке виділяло для школи 2000 крон.    У 1909-1910н.р. було відкрито 5 класів з 50 учнями.    Рада при директорі разом із спілкою глухих робили все для того, щоб інтернат був матеріально забезпеченим. Звертаючись у всі районні організації з проханням надати їм допомогу, вони пишуть: „400 глухих дітей не навчаються в школі-інтернаті. Їх батьки– найбідніший прошарок населення. Вони самі не мають що їсти, і на їх очах їх діти стають посміховиськом вулиць”.    З 1908-1909н.р з 40 учнями працювало 5 вчителів і 2 вихователі. Крім цього, в школі рахувався лікар – Арнольд Райсман, який безкоштовно лікував хворих дітей.    За це йому від імені ради інтернату оголошується подяка. У 1909-1910н.р Міністерства внутрішніх справ і освіти Угорщини вели письмові переговори про створення товариства спеціальної опіки над глухонімими дітьми в Ужгородському районі.    У школу-інтернат приймали дітей від 7 до 10 років за винятком тих, що пізно втратили слух, мали залишки мови і не могли навчатись у масовій школі. Після 18 років учень автоматично відраховувався з інтернату. Діти могли навчатись і заочно, попередньо зареєструвавшись на початку року.    У 1908-1909н.р в січні і в червні була проведена перевірка роботи школи членом ради Міністерства освіти міста Будапешта Гердек Каролем, який працював директором школи-інтернату для сліпих в Будапешті.    13 червня 1909р. відкрита перша виставка дитячих робіт по дереву, малюнків та вишивок.    У 1910-1911н.р. 68 учнів навчаються в 6 класах.    У 1912р. порушується питання працевлаштування випускників школи. За угодою з власниками заводів по переробці каменю, після закінчення навчання учні йдуть працювати на ці підприємства, де вчаться три- п’ять років, щомісяця отримуючи стипендію в розмірі 40 крон. Після навчання їм присвоюється кваліфікація шліфувальника і майстра по обробці каменю. Вони були забезпечені роботою із заробітною платою – від 3 до 5 крон в день.  Протягом 1912-1915рр. з Міністерством освіти Угорщини велась переписка про перебудову школи глухонімих і надання допомоги цій школі.  У січні 1914р. школі вперше була виділена значна державна допомога. Це був перший крок до переходу на державне утримання. Кількість учнів збільшилась до 86, класів стало 9. На цей час припадає початок першої світової війни, в школі знову поселяються військові. Вона змушена була припинити свою роботу майже на рік, оскільки тут був розташований шпиталь. У 1914-1916рр. в армію пішло 8 вчителів, з яких 7 не повернулось. Лише в березні 1915р. відновилися заняття в 3-х класах з 23 учнями. У результаті розпаду Австро-Угорської монархії територія Закарпаття вийшла з-під гніту Угорщини і, на правах автономної області, була приєднана до Чехословаччини у 1919р. Зразу ж чеський уряд приступив до змін керівників закладів. Це стосувалося і школи-інтернату для глухонімих в м. Ужгороді. Директор школи А.Шульман був примусово звільнений, на його посаду призначений Рачта Віктор, котрий добровільно відмовився після двотижневого керівництва на користь Йосифа Бема.

Свідоцтво закінчення школи 1936 р.

   З приходом нової влади змінилася мова, на якій велося викладання. В 1924р. навчання з угорської мови переходить на українську. У 30-х роках вчителі школи-інтернату навчали своїх вихованців доступним їм ремеслам: дівчат вчили шити і вишивати, хлопців – плести лозу. Згодом, учбові класи, де вчили цим ремеслам, переросли у маленькі майстерні. Старшокласників навчали самим вирощувати лозу, заготовляти, потім вимочувати і варити. В 1938-1939рр. відбувся обмін досвідом з майстрами по лозоплетінню сусідніх областей Чехословакії та Угорщини.    Свідоцтва про закінчення школи вміщали також відомості про отримання випускником конкретної професії: у дівчат – „жіночого кравецького промислу”, у хлопців – кошикарної справи. З початком другої світової війни Закарпаття знову переходить до складу Угорщини. Шкільний 1939-1940н.р розпочався лише 15 грудня, оскільки приміщення школи було зайняте військовими. Навчалося 76 учнів (45 хлопців та 31 дівчина). Під час окупації Закарпаття угорсько-німецькими окупантами школа-інтернат для глухих дітей була евакуйована в с. Волосянку Березнянського району, де також по 6 вихованців займалося в майстернях з лозоплетіння та швейних.    Наступні воєнні роки теж переривалися на деякий час через розміщення в школі дезинфекційної станції. Слід сказати, що на цей період в школі була налагоджена система оволодіння  професіями кошикаря та швеї, що було доступним для глухих і не вимагало особливих затрат для школи.    Визволення Закарпаття і возз’єднання його з Радянською Україною назавжди поставило кінець  пригнобленню цього краю. Утримання школи переводять на державний бюджет, розпочинається перехід на радянську систему навчання (1945-1946н.р).    Міністерство освіти надсилає першу навчальну програму для Ужгородської школи-інтернату і направляє першого спеціаліста-дефектолога, випускницю КПІ ім. Горького – Редченко Віру Савівну, котра самовіддано присвятила своє життя навчанню і вихованню глухих дітей області. Вчила вона не тільки учнів, а й самих вчителів, передаючи їм свій досвід. Спочатку прийом дітей проходив у самій школі на основі роздумів вчителів. Пізніше була створена обласна медико-педагогічна комісія, в склад якої входили інспектор облвно, по одному вчителю з кожної спецшколи та лікарі. У школі-інтернаті навчалося біля 80 глухих дітей. З ними працювали 8 вчителів і 2 вихователі. Всі вчителі мали спеціальну освіту, але володіли старими методами навчання. Перед школою було поставлене нове завдання – дати учням хорошу освіту і озброїти їх міцними знаннями.    В зв’язку з цим навчання в школі треба було будувати з поступовим відривом від старих словесних методів викладання і переходом до нових методів, побудованих на досвіді і практиці. З допомогою ЦК Комуністичної партії України влітку 1945р.  в м. Ужгороді були проведені двомісячні курси перепідготовки вчителів семирічних шкіл, у результаті чого вже у 1946р. обласним відділом народної освіти на роботу з учнями було направлено 13 вчителів, відданих справі навчання і виховання аномальних дітей. Це К.О.Араній, О.Ф.Токач, І.А.Горощак, О.С.Кайла. Директором школи на той час був С.С.Куцин. У 1948-1949н.р відкрито дошкільні класи, які вела Е.Ф. Токач.     У 1949р. число учнів сягає сотні, класів стало 9. З 1950р. школу-інтернат очолює директор В.М.Шевчук. Приходять працювати Н.С.Гаврилей і Н.Ю.Олексієнко. Розпочинається добудова дошкільного корпусу, відкривається можливість залучити до навчання ще 48 учнів.    У школі покращуються умови для виховання учнів. 148 дітей виховувались в 10 групах. Заступником директора по навчальній частині призначено досвідченого вчителя-дефектолога В.С. Редченко, заступником директора по виховній частині – випускницю дефектологічного факультету КДПІ ім. Горького Н.С.Гаврилей. Ці педагоги доклали великих зусиль  для удосконалення методичної роботи в школі З 1951р. в школі працює 5 вчителів-дефектологів. Запроваджується нова програма для підготовчого, 1-11 класів. Вперше розроблена програма по фізичному вихованню. У 50-х роках  в підвищенні кваліфікації вчителів важливу роль зіграло заочне навчання. У цих же роках змінюється якісний склад кадрів. Якщо в 1949р. із 22 педагогів школи спеціальну дефектологічну освіту мали 5 осіб, середню педагогічну – 13, загальну освіту – 5, то в 1955р. з дітьми працювало 5 педагогів-дефектологів, 24 із середньою педагогічною освітою і 1 людина із загальною середньою освітою. З 1955р. діє новий навчальний план для шкіл-інтернатів для глухих дітей.    У школі проводиться гурткова робота. В 1953р. почало працювати 7 гуртків, керівниками яких були педагоги-спеціалісти. Зокрема,  гурток юних натуралістів     (керівник    А.М.Сочка),      гурток читання з губ (керівник Н.Ю.Олексієнко), спортивний гурток (керівник М.М.Чейпеш).    У 1960р. згідно Закону про школу, Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про термін навчання в спеціальних школах. У школі для глухих дітей він складає – 8 років, учні отримують знання за 5 класів загальноосвітньої школи.    У 1964р. на заслужений відпочинок йде вчителька К.О.Араній, яка ще за наказом земської влади Підкарпатського краю від 1 жовтня 1929р. була призначена вчителем Ужгородської спецшколи-інтернату для глухих дітей. За добросовісну працю їй виражають подяку із занесенням в особову справу.    У 1962р. на роботу в школу направлено випускницю КДПІ ім. Горького В.О.Щибицьку, яка в 1965р. призначена заступником директора з навчальної роботи. Починаючи з 1964р., педколектив очолює В.Д.Шпонтак, який домігся будівництва нового 3-х поверхового приміщення школи на 200 осіб, спец- корпусу для майстерень та для дітей дошкільного віку. Побудовано це все на кошти Українського товариства глухих у 1974р. (вул. Щедріна, 34).    Зростає учнівський контингент до 145 осіб, кількість класів – від 12 до 14. У 1976р. відкриваються ще 6 класів. У 1979-1980н.р. кількість учнів збільшується до 230 осіб, які навчаються в 23 класах. З 1 вересня 1976р., згідно постанови Ради Міністрів СРСР „Про подальше покращення навчання, трудового забезпечення і обслуговування людей з дефектами розумового і фізичного розвитку”, встановлюється обмежена кількість дітей у виховних і підготовчих групах, в перших - п’ятих класах до 12-16 осіб. У 1976р. для 195 дітей відкривається 18 виховних груп. Педколектив збільшується в 2 рази – з 30 до 70 осіб.    У 1978р. в школі працювало 50 педагогів з вищою освітою (в тому числі 7 дефектологів). У 1976р. роботу педколективу школи очолює С.Ф.Шуба. Заступник директора з навчально-виховної роботи – О.М.Дорогій; заступник директора з виховної роботи – О.Г.Васильєва. Щоб пришвидшити підготовку кадрів для роботи з глухими дітьми, на прохання директора школи С.Ф. Шуби ОблвНО при школі організувало курси для педагогів. Таким чином було перепідготовлено 30 педагогів.    У спецшколі-інтернаті завжди велика увага приділялась забезпеченню школи навчальними посібниками і створенню міцної навчально-матеріальної бази. В 1976р. було організовано методичне об’єднання  „слуховиків”. Воно зіграло важливу роль в організації роботи по розвитку слухового сприймання і формування мови у глухих дітей. У 1987р. директором Ужгородської спецшколи-інтернату призначено Ю.Ю.Дудаша. Заступник директора по навчально-виховній роботі – М.М.Фетько.  В  ці роки в школі навчається 154 учні в 17 класах. На базі школи проведено обласний семінар дефектологів з відвідуванням відкритих уроків у вчителів К.А.Дідик, Н.І.Бушко, М.Ю.Дідик, Є.М.Мешко, О.Г.Васильєвої, А.Ю.Угрин.

   У 1988-1989н.р. значна увага приділяється залученню учнів до гурткової роботи за здібностями. З ініціативи вчителів образотворчого мистецтва А.А.Турак та трудового навчання С.П.Бруссо, а  також активної допомоги інших педагогів і учнів, у школі створено „Галерею дитячої творчості”. Продовжує активну діяльність спортивний гурток під керівництвом П.І.Крайняниці

Спортивні змагання 1989р.

   В цей час учні школи стають учасниками міжнародних змагань. Проводились товариські зустрічі з глухими учнями в Словаччині, Угорщині, Німеччині, Румунії. Організовано центр методичної роботи – шкільний методичний кабінет із естетичним оформленням стендів, заміною меблів та систематизацією матеріалів. О.П.Дорій розпочато роботу по обладнанню дошкільної групи (відповідно вимог).    Розпочав роботу психолого-педагогічний семінар під керівництвом В.В. Скоби. Ведеться робота по узагальненню та систематизації диференційованих завдань з предметів під час проведення контрольних робіт.    У наступні роки удосконалюються форми методичної роботи в школі. На базі методичного кабінету проводяться виставки наочних посібників, методичних розробок педагогів. Учні підготовчого класу розпочинають навчання за перехідним навчальним планом, який передбачає скорочення терміну навчання.    У 1992-1993н.р. відповідно до „Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку” визначено структуру школи:    І ступінь – початкова школа    ІІ ступінь – основна школа.    Школа стає неповною середньою загальноосвітньою спецшколою-інтернатом І-ІІ ступенів навчання для глухих дітей. Розроблено і затверджено Статут школи. Вчителі початкової школи втілюють в практику експериментальну програму „Надія”. Методичним об’єднанням розроблені нові програми для спецшкіл глухих.    Учні школи під керівництвом А.Ю.Угрин та О.Г.Васільєвої беруть активну участь в обласному конкурсі-огляді художньої самодіяльності і стають переможцями. 10 учнів школи нагороджено путівками в „Молоду гвардію”.    У 1994р. школа відзначила 90-річчя свого існування.    У ці роки велика увага приділяється народознавчій роботі. З ініціативи О.Г.Васільєвої в школі створена кімната народознавства „Світлиця”. В ній знаходяться експонати, що відображають життя і побут закарпатської селянської родини початку ХХ століття. Переможці обласного конкурсу-огляду художньої самодіяльності стають лауреатами республіканського огляду „Повір у себе” - 15 учнів із вчителем Л.С. Михайловою подорожують у Крим.    Цього ж року учні нашої школи (Ю.Пиндик, Р.Герей) стають студентами Ужгородського училища прикладного мистецтва ім. Ерделі.

  Переможці відпочивають в Криму 1994р.

Виступ учнів у конкурсі-огляді, м.Ялта. 1995р.

   У 1995-1999рр. ведеться робота по програмному забезпеченню шкільного компонента. Протягом навчального року розроблено і затверджено  низку програм з курсів, що входять до варіативної частини річного плану. Школа прийняла активну участь у проведенні Всеукраїнської науково-практичної конференції „Основні засади розвитку спеціальної освіти в Україні дітей з психофізичними вадами.” Адміністрацію школи (Ю.Ю.Дудаша, А.Й.Герзанич, М.М.Фетько) нагороджено почесними грамотами управління освіти і науки  Закарпатської облдержадміністрації.    У 1996-1997н.р. в школі навчається 90 учнів в 10 класах. Кількість педагогів – 40 осіб. Міським відділом освіти проведено ліцензування школи. Введено в практику роботи „Програми з педагогічними технологіями для шкіл глухих. Українська мова. Підготовчий, 1-5 класи”; „Людина і світ. Підготовчий, 1-5 класи”.  Основна робота ведеться у напрямку забезпечення функціонування школи як цілісної соціально-педагогічної системи. Відповідно до проблемного питання школи, розроблено по-новому структуру і зміст річного плану роботи школи, введено в дію програму для спец дошкільних закладів „Виховання і навчання дітей дошкільного віку з вадами слуху”; „Програми індивідуальних занять з розвитку слухо-зоро-вібраційного сприймання усного мовлення та формування вимови для шкіл глухих;  підготовчий, 1-5 класи”. Очолює слуховий кабінет талановитий сурдопедагог А.Й.Герзанич, який обладнаний звукопідсилюючою апаратурою колективного використання, аудіометром. Вчителями української мови та літератури Л.С.Михайловою, О.В.Попович, М.М.Фетько, Є.М.Мешко, розроблено варіативні програми з курсів „Література рідного краю”, „Ділове мовлення”, підготовлено декілька методичних розробок з питань навчання дітей з вадами слуху. У 1998-1999н.р. -  у школі 11 класів, 101 учень. На базі школи організовано курси підвищення кваліфікації педагогів школи без відриву від виробництва з участю наукових працівників Інституту дефектології  АПН України Т.Ф.Марчук, К.В.Луцько та Закарпатського інституту методики навчання та підвищення кваліфікації педкадрів. Команда школи по міні футболу зайняла 7 місце в командному заліку України і нагороджена путівкою в „Молоду гвардію” (вч. фізкультури В.А.Лукан’є).    З грудня 1999р. методичну службу школи очолює Н.І. Бушко, заступник директора з навчально-виховної роботи.  Педколективом приділяється велика увага особистісно-орієнтованому навчанню і вихованню школярів. Вивчається, узагальнюється та поширюється передовий досвід, застосовуються нові технології викладання.  У січні 2002р. школа отримала від Закарпатської облдержадміністрації (п. І.М.Різак) 6 комп’ютерів. Відкрито комп’ютерний клас.  

За комп’ютером 2002р.

   За рахунок годин варіативної частини введено уроки комп’ютерної грамотності. Учні разом із вчителем М.М. Ігнат поринають у цікавий світ знань.    Для всебічного розвитку учнів при шкільній бібліотеці відкрито читальний зал, де разом з бібліотекарем Р.І. Пересоляк та педагогами школи проводяться спільні заходи. У серпні 2002р. за рахунок коштів обласного управління освіти і науки облдержадміністрації школу забезпечено новою звукопідсилюючою апаратурою колективного користування (6 комплектів) НВП „Вабос”. В школі оформлено кабінет практичного психолога, який надає допомогу в навчанні та вихованні глухих дітей. Очолила цю роботу Л.М.Голянич, а з 2007 р. – практичний психолог А.І.Ткачук.    З метою підвищення методичного та професійного рівня педагогів, на базі школи в квітні 2003р. спільно з Закарпатським інститутом післядипломної практики за участю провідних спеціалістів Центру слухової реабілітації „Аврора”, „Вабос” (К.В. Луцько) були проведені курси підвищення кваліфікації вчителів та вихователів спецшкіл-інтернатів.    Пройшло курсову перепідготовку 35 педагогів школи. У жовтні 2003р. на базі школи проходить міжнародний семінар з навчання сліпо-глухих дітей за участі дефектологів, сурдопедагогів, психологів області, Словаччини, Італії. В грудні 2003р. п’ять сурдопедагогів школи (Н.І.Бушко, О.М.Дорогій, О.С.Олеан, Н.М.Гаврило, Н.М.Різак) на запрошення колег із Словаччини їздили на обмін досвідом в школу для глухих дітей в м. Пряшів та в спецшколу для сліпоглухих дітей в с. Червеніца.    За кошти спонсорів закуплено персональний спеціальний слуховий апарат для слухомовної роботи та навчання (PE 300 FM system), що дає можливість працювати з дитиною на відстані.    З вересня 2004р. директором школи призначено Н.І.Бушко – вчителя-методиста; заступником з навчально виховної роботи – Н.М.Різак - вчителя вищої категорії, „старшого вчителя”.    Школа працює за навчальним планом п’ятиденки. Вперше Міністерством освіти вводяться години жестової мови за рахунок варіативної частини.    У серпні 2004р. четверо педагогів школи (Н.І.Бушко, Н.М.Гаврило, Н.В.Глебена, Л.М.Голянич) беруть участь у роботі Українсько-канадського альянсу в м.Кам’янець-Подільську.    У жовтні 2004р. за кошти обласного Фонду інвалідів в школу закуплено 1 комплект апаратури „Радіоклас”. Цією апаратурою поповнено слуховий кабінет, який очолює вчитель-дефектолог Н.М. Фетько.    З 2004р. школа поповнюється дітьми 3-4 річного віку. Відкрито 2 дошкільні групи по 6 учнів. На вересень  2004р. в школі нараховується 82 учні: 10 класів та 12 виховних груп. До послуг школярів класи-кабінети з української мови та літератури, математики та фізики, біології, історії та географії, комп’ютерний клас, кабінет музично-ритмічних занять та малювання, спортивні зали, ігрові кімнати, кімнати відпочинку, спортивний майданчик.    Школа багата традиціями, які вдосконалюються з року в рік - вечори профорієнтації, предметні тижні, мовні ранки, цікаві і незабутні свята осені, відзначення Дня інвалідів, новорічні свята, 8 Березня, Шевченківські тижні та інші.

Свято Букваря 2003р.

День інваліда 2003 р.

   З ініціативи досвідчених педагогів школи, О.Г.Васільєвої та С.П.Бруссо, постійно поповнюється новими експонатами, вишивками, малюнками музей „Світлиця”. В цьому їм також допомагають гуртки „Умілі руки” (керівник А.Л.Гракова), „Юний художник” (керівник Н.В.Глебена), „Юний біолог” (керівник М.С. Богдан).    Особливу роль в естетичному вихованні учнів відіграє робота вчителя музично-ритмічних занять, „вчителя від Бога” – А.Ю.Угрин, „Відмінника освіти України”, яка свій талант, душевну теплоту вже багато років вкладає в дитячі серця. Наші учні – переможці багатьох конкурсів „Повір у себе”, - нагороджені грамотами, дипломами, подарунками.    3 грудня 2004р. відзначили 100-річчя школи. Протягом цих 100 років школу закінчили більше 1000 вихованців. Серед них - зубні техніки, швеї, столяри, художники та знамениті спортсмени. Випускник школи Герей Роман – неодноразовий призер Олімпійських ігор для спортсменів-інвалідів.

2004-2014 роки... Минуле десятиліття видалося багатим на яскраві події у житті рідної школи. А деякі з них стали знаковими. Перша і знаменна подія – 100-річчя школи.

            10-26 квітня 2006 року… Згідно наказу Управління освіти і науки Закарпатської ОДА проводиться державна атестація школи. Ужгородська спецшкола-інтернат гідно витримує іспит на організацію та ефективність навчально-виховного процесу.

              15-20 травня 2006 року… На базі школи проходить Всеукраїнська конференція «Педагогічні читання-2006». Розглядаються актуальні питання навчально-виховного процесу шкіл глухих та слабочуючих. Проводиться зустріч викладачів кафедри сурдопедагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова з педагогічним колективом школи, на якій обговорюються досягнення та проблеми сурдопедагогічної науки.

         1 вересня 2006 року… Навчальний заклад підвищено у статусі.   Тепер це – Ужгородська спеціальна школа-інтернат для глухих дітей І-ІІІ ступенів. Вперше на Закарпатті діти з вадами слуху мають можливість отримати атестат про середню освіту за денною формою навчання.

          Квітень 2009 року… На базі школи проводиться семінар заступників директорів з виховної роботи шкіл-інтернатів Закарпатської області   на тему «Формування основ художньо-естетичної культури та розвиток творчих здібностей дітей в умовах спецшколи-інтернату». Учасники семінару знайомляться з роботою гуртків та факультативів, відвідують шкільну оранжерею, отримують спеціально розроблений посібник з досвіду роботи методичного об’єднання вчителів природничо-математичного циклу «Використання мультимедійних технологій у навчально-виховному процесі» .

           8 серпня 2009 року…. Згідно нового Положення про спецшколи навчальний заклад працює за новим Статутом. Відповідно до Статуту школа змінює назву, печатку, вивіску. Зараз це Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради.  

           Червень 2013 року… На базі школи Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти разом з викладачами кафедри сурдопедагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова проводяться курси підвищення кваліфікації учителів-сурдопедагогів та вихователів спецшкіл-інтернатів. Підвищили свою кваліфікацію 25   педагогів школи.

           Творчі пошуки нових шляхів вирішення проблем навчання і виховання дітей з вадами слуху педагогічний колектив спрямовує на вирішення завдань, які ставить перед собою школа, а саме:

• створення ефективної системи, здатної надавати глухим дітям якісні освітні послуги, передбачені законодавством України;
• створення можливостей для постійного методичного та професійного зростання педагогів та впровадження сучасних освітніх технологій у навчально-виховний процес;
• забезпечення комфортних та безпечних умов розвитку дитини, реалізації її природного потенціалу;
• вирішення проблемного питання школи «Впровадження елементів сучасних педагогічних технологій у навчально-виховний процес спеціальної школи».

         На сьогодні реалізацію завдань навчально-виховного процесу забезпечують 48 педагогів (з них - 15 сурдопедагогів). 21 педагогу присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», 5 -

педагогічне звання «вчитель-методист», 4 педагогів отримали педагогічне звання «старший вчитель», 2 педагоги – «старший вихователь», 11 педагогам присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії», 3 - кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії», 10 педагогів – спеціалісти та 3 мають посадовий оклад.

         У школі працюють такі методичні об’єднання:

• методичне об’єднання вчителів української мови та літератури

   (голова – Фетько М.М., спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист);

• методичне об’єднання вчителів слухо-зоро-тактильного сприймання та формування вимови (голова – Фетько Н.М., спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист);
• методичне об’єднання вчителів початкових класів (голова –      Калай І.О., спеціаліст вищої категорії, старший вчитель) ;
• методичне об’єднання вчителів природничо-математичного циклу (голова – Ігнат М.М., спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист);
• методичне об’єднання вихователів (голова – Чейпеш І.Я., спеціаліст першої категорії, заступник директора з виховної роботи);
• методичне об’єднання класних керівників (голова – Король О.В.).

Методичні тижні, відкриті уроки та виховні заняття, загальношкільні заходи з використанням інноваційних комп’ютерних технологій cприяють підвищенню якості навчально-виховного процесу.

           Підтвердженням цьому стала успішна участь учнів школи у Всеукраїнському конкурсі «Ерудит» серед учнів 12-х класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей глухих та зі зниженим слухом, метою якого є гуманізація навчання і виховання, соціалізація та інтеграція у соціальне середовище учнів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з вадами слуху та визначення рівня їх загальноосвітньої підготовки. Переможцями цього конкурсу стали Метенько Валерія ( ІІ місце, 2011 р. ) та Яцканич Іван (ІІІ місце, 2013 р.).

         Сотмарі Катерина стала дворазовим лауреатом Всеукраїнського конкурсу краси серед дівчат з вадами слуху «Міс УТОГ» («Міс Чарівність», 2012 р., «Міс Артистичність», 2014 р.).

           Духовно збагатити учнів, розвинути в них художній смак, виховати впевненість у своїх можливостях допомагає робота шкільних гуртків:

«Художньої вишивки» (керівник – Гракова А.Л.);

«Танцювальний гурток» (керівники – Угрин А.Ю., Михайлова Л.С., Швайгер Б.В.);

«Різьба по дереву» (керівник – Туменок В.А.);

«Юний біолог» (керівник – Шишова М.С.);

«Юний художник» (керівник – Прислупська А.Й.).

      Без танцювальних композицій та виробів гуртківців не обходиться ні одне шкільне свято.

         Свідченням результативності їхньої роботи стала і успішна участь в обласному фестивалі - конкурсі «Воскресни, писанко!». Писанкове дерево Ужгородської спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів стало одним із найгарніших та найпомітніших дерев диво-саду, що розкинувся 27-28 квітня 2013 року на площі Народній у м. Ужгороді. Школа нагороджена грамотою та цінним подарунком – кольоровим принтером.

         Велике значення для всебічного розвитку глухої дитини має робота шкільних факультативів:

«Основи комп’ютерної грамотності» (керівник – Ігнат М.М.);

«Кераміка» (керівник – Прислупська А.Й.);

«Хореографія» (керівник – Угрин А.Ю.).

Факультативи стали незамінимими помічниками у виборі професії та інтеграції в суспільство глухих учнів.

На належному рівні у школі працює психологічна служба. Практичний психолог Ткачук А.І. надає кваліфіковану методичну допомогу педагогам та батькам, проводить психологічні тренінги з вчителями та учнями школи.

Школа тісно співпрацює з управлінням «Інваспорту» в Закарпатській області (начальник - Чегіль А. А.). Учні 5-12 класів залучені у спортивні секції і приймають активну участь у відкритих чемпіонатах міста Ужгорода з міні-футболу, в обласних змаганнях з настільного тенісу, волейболу та легкої атлетики, у Всеукраїнських змаганнях по спортивному орієнтуванню (Мирзанич П., Гедзур В., Фіцай В. ), у міжнародних змаганнях з різних видів спорту (Мирзанич Петро, чемпіонат Європи з гірськолижного спорту, Австрія, 2012 р., Стан Марія , міжнародні змагання з легкої атлетики, Португалія , 2006 р.). Учні школи – члени збірних України з футболу (Пап Іван) та волейболу (Малета Емілія, Балог Каріна, Бадида Марія, Янцо Іван).

Випускник школи Роман Герій – неодноразовий призер Олімпійських ігор для спортсменів-інвалідів.

За сприяння «Інваспорту» учні щорічно оздоровлювались на базі

міжнародного дитячого центру «Артек» та в Євпаторії.

Педагогічний колектив школи співпрацює з обласним та міським Товариством глухих (УТОГ) (керівники – Булеца Н.С. та Кожарінова Є.), з шефами – Державною службою охорони та Ужгородським міським управлінням УМВС України в Закарпатській області. Вони – постійні гості на урочистих лінійках, загальношкільних міроприємствах. Вже традиційними стали спільні суботники по озелененню та благоустрою території школи, цікаві екскурсії в кінологічний центр міського управління УМВС, зустрічі з бійцями спецпідрозділу «Беркут» тощо.

За останні 10 років матеріальна база школи дуже змінилась. Зроблені ремонти класів, коридорів та спалень.

Закуплені нові меблі, технічні засоби: мультимедійні комплекти та інтерактивні дошки, комп’ютерні комплекси з корекційно-розвитковою програмою «Живий звук».

В усіх приміщеннях школи встановлена індукційна петля.

Школа переходить на кабінетну систему. Згідно вимог оформлені кабінети слухомовленнєвої роботи, математики, історії, біології.

Відповідають санітарним вимогам кабінет лікаря, ізолятор, їдальня та харчоблок, де зроблено капітальний ремонт та закуплено нове устаткування.

Подвір’я школи улаштовано бруківкою, обладнано дитячі майданчики, баскетбольне та волейбольне поля.

До ювілею працівниками та учнями школи за підтримки батьківського комітету було висаджено чудову алею із 110-ти фруктових, хвойних та декоративних дерев, що стануть живою пам’яткою визначного ювілею рідної школи.

Попереду багато роботи, задумів, конкретних планів і невирішених проблем. Але ми впевнені, що зусиллями всього педагогічного колективу на базі школи ми створимо школу-ліцей, де на якісному рівні проводитиметься загальноосвітня і професійна підготовка з кераміки та фізичного виховання.

Кажуть у народі – життя прожито не даремно, коли збудував дім, посадив дерево, виростив сина. Наш колектив збудував школу, ми виростили прекрасний сад, виховали сотні вихованців, і в кожному з них - частинка нашої з вами душі, серця, доброти...

           10-11 травня 2016 року на базі школи пройшов міжобласний науково-практичний семінар: «Інноваційні технології підтримки навчання дітей з особливими потребами. Прикладні інформаційні технології вивчення української жестової мови». Метою семінару було:
- формування компетентності педагога у роботі з дітьми з особливими потребами;
- ознайомлення з інноваційними технологіями, що сприяють ефективній корекційній роботі з дітьми;
- створення відкритого діалогу для обговорення питань інклюзії, спеціальної освіти;
- презентація прикладних програм навчання дітей з особливими потребами.

Колеги любі, милі, єдині,
Для Вас ці щирі і теплі слова.
За труд благородний, за працю невтомну...
За все це Вам вдячність, слава і хвала!